This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Affiliations
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
English to Ukrainian: The Stiglitz Commission and Its Dashboard General field: Science Detailed field: Economics
Source text - English The Stiglitz Commission and Its Dashboard
Several times last fall, I visited Stiglitz’s office at Columbia University, where he is on the faculty, to talk about the shortcomings of G.D.P. Sometimes we chatted about accounting issues — why he thinks G.D.P. creates a distorted representation of our economic lives, for instance, and how that might be remedied. In his view, Americans would have had a much clearer picture of our progress over the past decade if we had focused on median income rather than G.D.P. per capita, which is distorted by top earners and corporate profits. “When you have increasing inequality, median and average behave differently,” Stiglitz said. Real median household income has actually dipped since 2000. But G.D.P. per capita, he noted, has gone up. A president could go on the podium, Stiglitz said, and point to G.D.P. as proof that Americans are doing very well. But if you looked instead at median income, he said, “you could say, a) it’s not sustainable; and b) most people are actually worse off.” We need to focus on those median figures, he insisted.
Most frequently in our conversations, Stiglitz gravitated to the philosophical questions of measuring progress. What are the best indicators beyond G.D.P.? How do you actually pick the most important ones? As Stiglitz recounted, Sarkozy gave the commission freedom to tear apart G.D.P. as its members saw fit. No doubt, the French president saw political advantages in the undertaking. With a more comprehensive set of indicators, a leader trying to steer a course through a faltering economy could conceivably point to successes in areas other than jobs or productivity. “I can tell you what Sarkozy told me about what motivated him,” Stiglitz said. “What he said was that he felt this tension — he is told to maximize G.D.P. but he also knows as a good politician that what people care about are things like pollution and many other dimensions to the quality of life. Those dimensions aren’t well captured in G.D.P. And that puts him in a difficult position. When he comes up for election, people are going to grade him on G.D.P., but people are also going to grade on the quality of life. And so he sort of said, Can’t you in some way resolve this tension by constructing measures that don’t pose these dichotomies?”
The Stiglitz-Sen-Fitoussi Commission, as it eventually came to be known — its official title was the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress — grew to about two dozen members and met in Europe and the U.S. several times in 2008 and 2009. Many of the members leaned to the left, even as Sarkozy is characterized in French politics as leaning to the right. Stiglitz brought in, among others, the Princeton psychologist and Nobel laureate in economics Daniel Kahneman, as well as Enrico Giovannini, the president of the Italian National Institute of Statistics and the international economist most closely involved with the indicators movement over the past decade. In September, the commission issued a formidable report, nearly 300 pages long, that offered an exhaustive list of suggestions, some methodological and some philosophical, for measuring the progress of nations in the 21st century. “We very quickly came to a consensus that you weren’t going to get one number for a new G.D.P. number, but that it would have been nice,” Stiglitz told me. In fact, the commission endorsed both main criticisms of the G.D.P.: the economic measure itself should be fixed to better represent individuals’ circumstances today, and every country should also apply other indicators to capture what is happening economically, socially and environmentally. The commission sought a metaphor to explain what it meant. Eventually it settled on an automobile.
Suppose you’re driving, Stiglitz told me. You would like to know how the vehicle is functioning, but when you check the dashboard there is only one gauge. (It’s a peculiar car.) That single dial conveys one piece of important information: how fast you’re moving. It’s not a bad comparison to the current G.D.P., but it doesn’t tell you many other things: How much fuel do you have left? How far can you go? How many miles have you gone already? So what you want is a car, or a country, with a big dashboard — but not so big that you can’t take in all of its information. The question is: How many measures beyond G.D.P. — how many dials on a new dashboard — will you need? Stiglitz and his fellow academics ultimately concluded that assessing a population’s quality of life will require metrics from at least seven categories: health, education, environment, employment, material well-being, interpersonal connectedness and political engagement. They also decided that any nation that was serious about progress should start measuring its “equity” — that is, the distribution of material wealth and other social goods — as well as its economic and environmental sustainability. “Too often, particularly I think in an American context, everybody says, ‘We want policies that reflect our values,’ but nobody says what those values are,” Stiglitz told me. The opportunity to choose a new set of indicators, he added, is tantamount to saying that we should not only have a conversation about recasting G.D.P. We should also, in the aftermath of an extraordinary economic collapse, talk about what the goals of a society really are.
Translation - Ukrainian Комісія Стігліца та її приладова панель
Минулої осені декілька разів я навідувався до офісу пана Стігліца в Університеті Колумбії, на кафедрі якого він працює, для того, щоб обговорити недоліки ВВП. Час від часу ми обговорювали питання обліку — наприклад, чому він вважає, що ВВП створює викривлене відображення нашого економічного життя, та як це можна виправити. На його думку, американці отримали б набагато чіткішу картину свого розвитку за останнє десятиліття, якби вони зосередилися на усередненому доході, а не на ВВП на душу населення, яке викривлюється за рахунок тих, хто отримує найбільші заробітки, та корпоративних прибутків. «Коли спостерігається зростаюча нерівність, усереднений та середній показники розвиваються по-різному,» — зазначив Стігліц. Реальний усереднений дохід домогосподарства насправді знижувався, починаючи з 2000. Однак, як він відзначив, ВВП на душу населення зростав. За словами Стігліца, це давало можливість президенту вийти на трибуну та вказати на ВВП як доказ того, що американці дуже добре живуть. Але якби ви замість цього поглянули на усереднений дохід, сказав він, то «ви могли б помітити, що: а) він не стійкий; та б) у багатьох людей насправді погіршується становище». Він наполягав, що нам необхідно зосередити увагу на цих усереднених показниках.
Найчастіше в ході наших розмов Стігліц схилявся до філософських питань вимірювання розвитку. Які показники, що лежать в основі ВВП, є найкращими? Як фактично обираються найбільш важливі з них? Як розповів Стігліц, Саркозі дозволив комісії на свій розсуд розбити ВВП на частини. Без сумніву, французький президент вбачав політичні переваги даного заходу. Маючи у своєму розпорядженні більш багатосторонній набір показників, лідер у намаганні задати курс для нестійкої економіки міг, найімовірніше, відзначати успіхи в інших сферах, аніж робочі місця чи продуктивність. «Я можу вам розповісти про те, що за словами Саркозі, стало для нього мотивом прийняти дане рішення, — сказав Стігліц. — Він сказав, що відчував цей тиск — йому необхідно максимізувати ВВП, але як хороший політик він також знає, що люди турбуються про такі речі, як забруднення та багато інших аспектів якості життя. Ці аспекти не зовсім добре відображаються через ВВП. І це ставить його у складне становище. Коли він висуватиметься на виборах, люди оцінюватимуть його і за рівнем ВВП, але люди також оцінюватимуть його і за якістю життя. І зрештою, він сказав щось на зразок: «Чи можете ви якимось чином прибрати це напруження, розробивши такі показники, які не відображатимуть згаданих дихотомій?»
Комісія Стігліца-Сена-Фітоссі, якою вона зрештою стала відома — її офіційною назвою була Комісія з вимірювання економічної діяльності та соціального розвитку — розрослась до близько двох десятків членів та засідала в Європі та США декілька разів у 2008 та 2009 роках. Багато її членів схилялися до лівих, при тому що Саркозі характеризувався у французькій політиці таким, що схиляється до правих. Стігліц залучив, окрім інших, також психолога із Прінстону та нобелівського лауреата в сфері економіки Даніеля Канемана, а також Енріко Джованніні, президента Національного інституту статистики Італії та міжнародного економіста, який мав найбільшу причетність до напрямку змін показників за останнє десятиліття. У вересні комісія видала переконливий звіт, близько 300 сторінок, в якому пропонувався вичерпний перелік рекомендацій, як методологічних, так і філософських, для вимірювання розвитку націй у 21 столітті. «Ми дуже швидко досягли згоди, що ми не виводитимемо одне число для нового показника ВВП, хоча це було б непогано,» — сказав мені Стігліц. Фактично комісія підтримувала основну критику ВВП: економічна оцінка повинна бути скоригована для того, щоб краще відображати становище індивідів сьогодні, і кожна країна повинна також застосовувати інші показники для відображення того, що відбувається в економічній, соціальній сферах та сфері навколишнього середовища. Комісія шукала метафору для пояснення того, що вона мала на увазі. Зрештою, вона зупинилась на автомобілі.
Уявімо, що ви за кермом, сказав мені Стігліц. Вам би хотілось знати, яким чином функціонує транспортний засіб, але коли ви перевіряєте приладову панель, виявляється, що є лише один вимірювальний пристрій. (Це незвичайний автомобіль.) Той єдиний пристрій відображає одну інформацію: як швидко ви їдете. Це непогане порівняння для теперішнього ВВП, але він не відображає багатьох інших речей: скільки пального залишилося? Яку відстань ви можете проїхати? Скільки миль ви вже проїхали? Отже, те що вам потрібно, це автомобіль або країна з великою приладовою панеллю, але не настільки великою, щоб ви не могли охопити всю інформацію. Постає питання: Скільки показників лежить в основі ВВП — скільки пристроїв на новій приладовій панелі — нам буде потрібно? Стігліц та його колеги зрештою дійшли до висновку, що для оцінки якості життя населення необхідні показники щонайменше по семи категоріям: охорона здоров’я, освіта, навколишнє середовище, зайнятість, матеріальний добробут, внутрішньо-особистісна гармонія та політична участь. Вони також вважали, що кожна нація, яка серйозно ставиться до розвитку, повинна почати вимірювати свою «власність» — тобто розподіл матеріального багатства та інших соціальних благ — а також свою економічну та екологічну стійкість. «Дуже часто, я думаю, особливо в американському контексті, що кожен каже: «Ми хочемо мати такі програми, які б відображали наші цінності», але ніхто не називає цих цінностей», — сказав мені Стігліц. Можливість обрати новий набір показників, додав він, є рівноцінною тому, що ми повинні не лише вести розмову про змінення ВВП. Після надзвичайного економічного краху ми також повинні говорити про те, що є справжніми цілями суспільства.
More
Less
Translation education
Master's degree - Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman
Experience
Years of experience: 17. Registered at ProZ.com: Jun 2015.
Developing and expanding your business may depend upon impressive presentation of your company and its products for foreign markets. Let me help you reach your customers from Russian and/or Ukrainian speaking countries.
With a university degree in International Economics with knowledge of two foreign languages (English and German) I am here to help you achieve your goal in case it requires top-quality translation from English to Russian/ Ukrainian and vice versa.
My major specializations are economic, marketing, and financial translations as I have relevant education and 5 years of experience in the field of capital markets, securities trading and settlement. Moreover, I provide professional translation of all types of texts and documents, including:
- websites;
- laws and regulations;
- business contracts;
- personal letters and commercial correspondence;
- technical documents;
- scientific articles.
If you hire me I guarantee:
- 100 % manual translation with attention to detail;
- fast and reliable service;
- strict adherence to deadlines;
- availability and prompt responses to your requests at any stage of our cooperation;
- best value for money.
Hire me and I will do my best to exceed your expectations making my contribution to successful completion of your project!
Keywords: english, russian, ukrainian, marketing, website, IT, economic, finance, legal, contracts. See more.english, russian, ukrainian, marketing, website, IT, economic, finance, legal, contracts, agreements, translation, manuals, terms of use. See less.